ХИМЕРНІ ЗИГЗАГИ НАШОЇ ІСТОРІЇ | Друк |  e-mail

 

Декотрі політологи вельми «перейнялися» сумними наслідками для Партії регіонів од злиття з партією Тигипка, мовляв, «регіонали» тільки втратять. Як би не так (!), наче ті не знають, що роблять… Насправді бачимо звичайне поглинання більшим меншого – як у бізнесі. Цей процес заковтування і не припинявся, він лише набрав ширших обсягів: від «тушок» – до цілих партій. На останню подію чи не найкраще відгукнувся Анатолій Гриценко: «…ще один мільярдер вступив до партії мільярдерів» (TCH.ua).

Тигипко – колишній комсомольський функціонер високого рангу, тож його пізніші кроки, як і більшості його «товаришів» з ЛКСМУ та КПУ, яскраво показують реальну вартість ідеологічних переконань кожного. Недарма наш великий історик Грушевський у втраті української незалежності звинувачував передусім рідне панство. З історичного погляду, так було завше: маєтні люди долучалися до сильніших владоможців, аби нічого не втратити. Хоч, правда, були й винятки, скажімо, у Польщі. Недарма Василь Стус якось із великої мýки сказав: «Я захоплений польськими звитяжцями духу і шкодую, що я не поляк».

Дехто з політичних оглядачів припускає, що прихід добровольців із «Сильної України» внесе розкол у лави Партії регіонів. Якраз-таки! Вони що – дуже відрізняються від «регіоналів»?.. Та слухняно робитимуть усе, що їм накаже більшість, точніше, її керівництво. Там двох офіційних думок не буває. То лише на подив своїх виборців С.Тигипко зробив химерний зигзаг в нашій історії, бо, на думку декотрих політиків, цей крок був доволі очікуваний.

Я певен, якби того захотіла ПР, розлізлася б і попливла б у її обійми ще й КПУ. Але сьогодні «регіоналам» це не вигідно: через партію Симоненка вони мають на своєму боці «червоний» електорат. Хто ще з такою демагогічною епатажністю може забивати мізки довірливим громадянам, яким колишні гасла, наче єлей на душу?!

Невідомо наскільки долучення «Сильної України» допоможе Партії регіонів, але відомо, що від цього вона нічого не втратить. Навіть коли одна частина відмовиться «зливатися», друга – потенційно сильніша (багатша) – опиниться в ПР. Тож яка це втрата?..

Кажуть, історія не знає умовного способу дієслова. Але історія знає численні випадки, коли через бездіяльність чи помилки одних перемагають інші. Не звільни Ющенко у вересні 2005 року свого найважливішого соратника Тимошенко, то хтозна, як склалася б доля самої Партії регіонів, і куди б вона «попливла». Адже за призначення Ю.Тимошенко на посаду премєр-міністра України у лютому того ж року проголосували аж 373 народні депутати. І розуму та волі їй було не позичати.

Ось які химерні зигзаги нашої історії.

Олекса Палійчук.