Жоден Шустер не уникне тенденційності, коли розглядається єврейське питання, і це природно. Тільки цього разу можна було б не так показово, делікатніше. А то одразу пригадався влаштований С.Шустером прочухан українській делегації з уст ізраїльського посла жіночої статі. Так само, як не приніс миру в українсько-єврейські стосунки виступ у ВР ізраїльського президента, скандального характеру набрав і присвячений цій темі вечір у студії Шустера 30.09. 2016 року. Бо якщо ображені представники українства прийшли в студію, сподіваючись задля миру в країні отримати якесь розуміння й підтримку з боку своїх співгромадян-євреїв, то Шустер, навпаки, вирішив їх сконфузити і змусити ще захищатися. Дібрана ним протилежна сторона зробила акцент на своїй історичній правді й атакувала українців наперед заготовленими документами. Так, замість того, щоб запросити до студії та діалогу авторитетного для обох сторін Семена Глузмана, Шустер багато часу надавав «яструбу» Едуардові Долинському. Українська сторона тільки дружно обурювалася таким поворотом подій, якщо казати звичною термінологією, не відповідала на вогонь вогнем. І я був захоплений її витримкою: це ж не так просто відкинути спокусу виказати власну історичну правду! Одначе атаки тривали, ситуація загострювалася, я вже побоювався, що українська сторона покине студію.
    Ситуацію врятували Йосип Зісельс та Віктор Король, які з блискучою переконливістю фактично нагадали обом сторонам, що вони є громадянами однієї країни, отож їм не треба «зіштовхуватися лобами» на користь нашому північному сусідові. У виступах прозвучало і звинувачення, за яким українці у більшості своїй пасивно реагували на злочини німецьких фашистів. І то без будь-якого пояснення, чому таке відбувалося. Напевне, про це сказав би Дмитро Корчинський, але Шустер завбачливо його не запросив. Також у студії не мовилося про фаталістичні настрої самих євреїв. Пригадую, як моя мати шкодувала за розстріляним німцями на Киселинській горі зубним лікарем Кацом, і пам’ятаю, як дивувався набагато старший від мене сусідський хлопець. Дивувався, що 200 євреїв (серед них багато чоловіків) тоді вів на розстріл один поліцай із прив’язаною до ровера (велосипеда) гвинтівкою. Пізніше дорослі мені пояснювали, що євреї вважали це винищення невідворотною для себе божою карою, тому разом із ними покірно йшов на смерть їхній рабин. Якщо у когось виникне запитання, де тоді був мій батько, повідомляю: на фронті, воював у складі 118 окремого зенітного батальйону. І 1944 року під Ковелем згорів у танку рідний брат моєї матері Олексій, другий рідний її брат Макар теж був на фронті, де був поранений. Уже вдома застудив цю рану і помер від саркоми.
    А щодо виступу у Верховній Раді України президента Ізраїлю, то можна подумати, що йому текст готував головний ідеолог часів Януковича горезвісний Дмитро Табачник. Саме він відкрито і з усіх сил намагався підпорядкувати історію України імперським інтересам Росії. Саме він наполегливо приписував ще й українським повстанцям оту ганебну роль гітлерівців у Бабиному Яру.
    Сьогодні я з жалем бачу, як замість того, щоб зрозуміти природне право українців на повноцінну державу, окремі євреї намагаються лишити її в стані якоїсь каліки чи потвори. Це вже запрошення, а то й спонука до нескінченного міжетнічного конфлікту, який, певна річ, будуть називати побутовим. Відсилаю їх усіх до статті видатного вченого, доктора фізико-математичних наук Леоніда Шульмана, який, безперечно, перебуває на вершині об’єктивності, коли йдеться про єврейську історичну правду. http://lib.rus.ec/b/308756/read Цю статтю варто простудіювати і самому Шустеру, інакше йому доведеться довго чекати на фінансову допомогу своєму проекту з боку українських громадян.
   Дивно: після моєї попередньої статті http://paliychuk.in.ua/index.php/statti/202-2016-08-17-19-31-16 у мене перестала відкриватися у всіх пошукових системах стаття Леоніда Шульмана «СТАНДАРТНА ХИБА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ЄВРЕЙСТВА». Пояснюють тижневою реконструцією сайту. Подивимося, чи збережеться названа стаття і в якому вигляді. Про всяк випадок подаю з витягами короткий її переказ http://paliychuk.in.ua/index.php/statti/115-2011-11-09-09-19-29

    Олекса Палійчук.