ВИГАДАНІ ЗАГАДКИ | Друк |  e-mail

«Евреи дали миру единого бога, библию, закон морали на все времена. Они дали миру христианство - и отказались от него. Дать человечеству христианство и отказаться от него - это такая обида, которая "в сём христианнейшем из миров" не имеет прощения. О причинах такого отказа мы здесь не будем говорить. Это загадка, которая бросает вызов лучшим умам уже 20 веков. Кто только ни предлагал евреям отказаться от иудаизма!» (Раїса Левинська. Міжнародний інтернет журнал NewRezume.org). http://newrezume.org/news/2017-05-10-5438.

    Ні, зовсім не загадка. Я також не знаю християн, яких ображала б відмова юдеїв од християнства. Сам же факт, що християнство виникло пізніше і його найперші проповідники були юдеями, свідчить про те, що в юдейському суспільстві народилася генерація, яка прагнула до нового рівня людської досконалості. Тим-то християнство й успішно поширилося у світі. Якби Синедріон визнав і прийняв ідеї Христа, сьогодні на планеті, можливо, домінували б іврит і арамейська мови, а не англійська. Та революційній новизні завжди опираються носії існуючої ідеологї, і юдеї тут не виняток. Згадайте мовлені Яном Гусом слова "О свята простота!", коли набожна бабуся поклала йому до ніг в'язку хмизу. Авжеж для того, щоб окаянний грішник згорів якомога швидше і яскравіше.
     Чому все-таки юдаїзм мусив законсервуватися на цілі тисячоліття і не розчинитися в іншій релігії, вистояти в численних гоніннях, переслідуваннях?.. По-перше, якраз тому, що на той час він сам уже був доволі «книжною» релігією. По-друге, і що головне, він боровся за виживання свого етносу, своєї культури та кожного разу в нових умовах. Зміна оточення перешкоджала асиміляції, гартувала юдеїв, навчала нових тактичних прийомів, практичних розрахунків тощо, хоч і завдавала чималих втрат. Скажімо, вони ледве не втратили рідну мову, але, на щастя, зуміли її відродити. Віра була єдиним магнітом, що тримав їх разом і до певної міри захищав та втішав. По-третє, з іншими великими релігіями розділяла ідеологічна прірва, тому якогось єднання не хотіли пастирі з кожного боку.
     Ось чому Марк Твен із властивим йому шармом констатував: "Усі народи ненавидять один одного, і всі разом вони ненавидять юдеїв". Релігійне протистояння настільки зросло, що в Росії до Катерини II жодних контактів з юдеями не було. Катерина I та Єлизавета заборонили навіть юдейським купцям приїжджати на ярмарки. У своєму листі до Сенату Єлизавета зазначила: «От врагов Христовых не желаю интересной прибыли». (Миндлин А.Б. «Евреи в царствование Екатерины II»). http://amindlin.narod.ru/ekaterina.htm Пересічний християнин навіть в уяві своїй не міг допустити, що він і його рідні колись зможуть ходити до одної церкви разом із «жидами».
     Юдеї, звісно, відкидали християнство з самого початку. Визначний богослов і філософ Середньовіччя Мойсей Маймонід (він же Моше бен Маймонд, Рамбам), про якого сучасники казали: «Від Моше до Моше не було рівного Моше», переконував: «Эта секта вознамерилась извести наш народ новым способом. Ее глава (Иисус из Назарета) коварно замыслил объявить себя пророком и создать новую веру, помимо Божественного учения - Торы, и провозгласил публично, что оба учения - от Бога. Целью его было заронить сомнение в сердца наши и посеять в них смятение. Тора едина, а его учение - ее противоположность. Утверждение, что оба учения от единого Бога, направлено на подрыв Торы. Изощренный замысел (Иисуса) этого весьма дурного человека отличался необыкновенным коварством: вначале попытаться извести своего врага так, чтобы самому остаться в живых; но если все старания останутся напрасны, предпринять попытку погубить своего врага ценой собственной гибели… Мудрецы наши, благословенна их память, разгадали его замысел прежде, чем он достиг широкой известности в народе, и поступили с ним так, как он того заслуживал». (Переклад Натана Файнгольда, Єрусалим, 1984 р.). https://otvet.mail.ru/question/61749018
    
Про долю юдеїв видатний української історик Михайло Грушевський писав: «…довгою чергою віків збудувалося їх сучасне становище. Зневага, втиски примусили їх тісно з’єднатися, збитися докупи й одрізнитися далеко од інших народів, до чого й попереду їх нахиляло їх окреме релігійне, культурне й історичне життя. Тісні обставини, заборони й кривди обернули їх вдачу до самого крамарства, грошових справ і шахрайства; із національної одрізності стався привід до егоїстичної експлуатації. Ми мало винні в сьому процесі псування й одрізнення жидів, Польща подарувала нам сю болячку: жиди прийшли здебільшого звідти до нас з готовими своїми ознаками; що було неготового, доробили чужі для нас шляхетські верстви і польський уряд; яко спадщину після Польщі дістали ми т. зв. «жидівське питання», жидівську справу».http://www.m-hrushevsky.name/uk/History/1889/UkrajinskiZhydy.html
     Отож мушу засмутити авторку: неприйняття юдеями християнства нікого не ображало і не гнівило. Маємо випадок, коли відома Циля Зінгельшухер може сказати: «Не смішіть мої тапки». Я розумію, людині хочеться, щоб її народ вважали загадковим, бо тоді ти й сам загадка. Але навіщо вигадувати? Кожний народ і без того можна підвести під загадковість, оскільки кожен має специфічні риси, хоч не всі риси зі знаком «плюс». Погляньмо: з наших народів добре познущалися, і як наслідок, уже в незалежній державі ми досі плодимо дітей, що розмовляють мовою сусіда, який стояв над нами з палкою.  Може, це назвемо загадковістю?.. Ще не так давно нам повторювали вигадку про «загадочность русской души», а виявилося, що в натурі й народу такого нема.
    
Юдеям докоряють, що вони використовували гроші з різних країн. Але ж то якраз і був їхній винахід у боротьбі за виживання, адже ті гроші вони навчилися добувати самі. Добра наука, панове, і для нас з вами! А щодо юдейської ізоляції дослідники окреслюють певні часові рамки. Наприклад, під час вавілонського полону і перського панування релігійні вірування юдеїв зазнали значного космологічного впливу, що добре помітно в текстах самої Біблії. Найбільшою мірою юдеїв було ідеологічно розмежовано із сусідами за часів Неємії, якого цар Артаксеркс у 446 р. до н.е. призначив правити Юдеєю. Тоді ж були заборонені шлюби з неюдеями, обмежено спілкування з ними тощо.
     Одначе якими втратами й одіозними подробицями не супроводжувалася б та духовна самоізоляція юдеїв, саме завдяки їй сьогодні існує держава Ізраїль та успішно реалізується програма національного відродження цього вельми примітного в історії планети народу (чого, на жаль, не мають українці в уже незалежній своїй державі). А всілякі процеси, що забезпечують розмаїття в природі, а не асиміляцію, певна річ, треба вітати й підтримувати. Бо релігійна чи будь-яка інша нетерпимість негативно впливає на розвиток людської духовності в цілому та, як уже показав досвід, чи не найбільше шкодить тим самим країнам, що її в різних формах генерують і поширюють.
     Історія засвідчує: людство розвивається за гуманістичним вектором, режими великих і малих гітлерів завжди програють у боротьбі за майбутнє. На тлі цього вселюдського поступу доволі прикрим дисонансом вирізняються вже недавні випадки нетерпимості до релігії та культури інших народів. Наприклад, чим як не браком розуму і національного такту можна пояснити відверті глузи на адресу пророка Мухамеда в декотрих періодичних виданнях європейських країн!? Та якщо ти маєш якісь заперечення, впливай культурою, авторитетом своєї країни, навіть законами, а не завражай особистої честі людини, її духовних святинь! Зрештою, ми, нащадки, маємо з розумінням та пошаною ставитися до всіх великих учителів людства, бо саме вони у свій час вели нас на вищий ступінь духовності і моралі.
     Сьогодні я не буду говорити про переваги духовного розвитку над його консервацією взагалі: час покаже, кому і коли він стане важливішим. А щодо тих компліментів, які юдеї роблять самі собі, зауважу: мені запам’ятався такий почутий колись від Герша вислів: «Якщо дереву не дають рости вшир, воно росте вгору». Хоча протягом історичних епох поняття ширини і висоти дуже видозмінювалося.
     Як зазначають дослідники, жодна релігія світу так докладно не регламентує життя свого вірянина, як юдаїзм. Його кодекс Талмуд містить 613 різних приписів та заборон, він же стверджує і статеву нерівність, де жінка мусить молитовно дякувати богу за те, що її створено для послуху чоловікові. У теперішньому Ізраїлі ліберальна частина суспільства намагається модернізувати юдейську релігію, для цього її представники навіть по-своєму перетлумачують правила Талмуду і Біблію, але державною релігією все-таки вважається ортодоксальний юдаїзм. Законодавство та судова практика в країні базуються на біблейсько-талмудських принципах, навчально-виховні процеси у школах контролює релігія. На цьому тлі дивними видаються декотрі українські юдеї, яких не перестають дратувати наші національні вишиванки та заклики любити Україну.
     А на винесене в заголовок запитання авторки найкраще відповість дослідження знаменитого астрофізика, доктора фізико-математичних наук Леоніда Шульмана «Стандартна хиба суспільно-політичної  орієнтації єврейства». http://lib.rus.ec/b/308756/read

     Олекса Палійчук.