ЖАБОМИШОДРАКІВКА | Друк |

      Колись сварилися баба Параска і баба Палажка, тепер свариться всеньке село.  Це порівняння часто спадає мені на думку, коли переглядаю телепрограми під претензійною назвою «Свобода слова». Так, уже не тільки найвищі українські гілки влади гризуться на очах усього світу і спотворюють обличчя нашого народу, тепер аж на трьох телеканалах українці несамовито і без упину обливають один одного брудом, наче застерігають усе людство, мовляв, дивіться, смійтеся з нас, але не робіть такого самі.
     Отож перед нами відомий, ба досить цікавий авантюрист, громадянин Канади й Італії Савик Шустер. Знайомі називають його «ринковою людиною», сам він серйозно турбується про зростання своєї «вартості на журналістському ринку». Якраз він започаткував цю «жабомишодраківку» аж на трьох телеканалах: ICTV, Інтер та «Україна». В Росії чоловікові з цією ідеєю не пощастило: 2004 року його московське ток-шоу «Свобода слова» було закрито. Причина, як розповідає сам Шустер в інтерв'ю Надії Прусенковій з «Новой газеты», беручи ці слова в лапки, банальна: «потому, что она расшатывала основы государства». А от в Україні, з її аморфною владою, знайшовся вельми сприятливий грунт, і пошесть виявилась напрочуд заразною. Не дивно: агресивних інстинктів у сучасної людини цілком вистачає, до того ж, їх так успішно активують керівні органи всіляких політичних партій. Саме в Україні наш герой успішно реалізував свою мрію – створити власну продакшн-студію. Сьогодні він телеведучий політичного ток-шоу «Шустер Live» у ТРК «Україна».
     «Жабомишодраківка» (Батрахоміомахія) – ця назва запам’яталась мені з університетських часів, коли студіював античну літературу. Йдеться про давньогрецьку пародію, в якій описано безглузду війну мишей з жабами. Нещодавно про неї не без підстав згадав у Верховній Раді голова депутатської групи «За Україну» п. В’ячеслав Кириленко. З іншого приводу я теж вдамся до цієї аналогії, бо саме на такому до безглуздя непродуктивному  зіткненні політичних таборів і будує свій «респект» п. Шустер, де груба епатажність і скандальність на його «ток-шоу» звучать у вельми непристойних для спілкування формах. Це вже знають наші глядачі,  і багато з них роздратовано перемикають канал.
     У Савика Шустера є вже навіть власні «солісти», тобто схильні до цієї ролі виконавці, яких він найчастіше запрошує і яким найчастіше надає слово для коментарів. Правда, народ їх називає дещо інакше, та особисто я не хочу, аби пп. Шуфрича, Герман чи Богословську називали «чорноротими», а відтак вважаю: п. Шустер повинен знайти такі форми спілкування, які не заохочували б людей до некрасивої гризні, не шкодили б їхній власній репутації.
     Глядач воліє бачити своїх обранців (нехай і за списком) та високих чиновників у певному ореолі, тобто в іншому, прийнятному для себе амплуа. Також він повинен вчитися у них цивілізованих дискусій, це означає мати перед собою позитивний приклад, а не відразливу клоаку дрімучої ненависті, де один одного обзиває брехуном та негідником. Адже за все те глядач їм усім добре платить.
     Савик Шустер – далеко не пересічна людина. Він має чималий життєвий і професійний досвід, неабиякі організаційні здібності і ситуативне чуття. Отож людина могла б справді зробити багато чого доброго для України. Тим-то й викликає у нас несприйняття та разюча дисгармонія між його можливостями принести користь людям і – діями на користь собі. Додамо: демонстровані ним прийоми ведення диспутів, недбалість у виборі засобів уже досить відчутно впливають на його кваліфікаційний рівень. Це невідворотна розплата за будь-яку халтуру. Отож висновок: треба підвищувати вимогливість до себе, не втрачати марки і тонусу.
     Іноді просто знизуєш плечима: навіщо надавати трибуну для заздалегідь необ’єктивних, грубо тенденційних контрверсій таким особам, як Марков, Затулін, Жириновський?.. Хіба нашим пропагандистам Росія надає такі можливості? Хіба запрошує їх таким чином рятувати для тамтешніх українців їхню рідну мову або національні інтереси самої України?.. І чи настільки вже зміцніла політично й економічно наша держава, аби безболісно витримувати подібні агресивні атаки ще й ззовні? Атаки на запрошення!
     Розумію, С.Шустеру «глибоко по барабану» українська мова та інтереси України взагалі, і тут нагадувати про совість  – безнадійні потуги. Але, я більш ніж упевнений, йому не байдужі вселюдські інтереси та ідеали, не байдужа ідея планетарної свободи. За всіма історичними обставинами та власним світоглядом, він не повинен хотіти, щоб Україна подрейфувала до Кремля з усіма властивими такому процесу наслідками. Отож С.Шустер має переглянути свої шляхи і методи у досягненні заповітної мрії та остаточно визначити для себе рубіж, за яким власні егоїстичні інтереси не повинні переважати суспільних.
     С.Шустер не вірить, що сьогодні є змога світоглядно об’єднати Східну та Західну Україну, хоч і говорить про таку потребу. Тим самим він заздалегідь підходить до справи такого об’єднання з уже закладеним у свідомості песимізмом чи в кращому випадку скептицизмом. Отже, відстає в розумінні нашого становища від пересічного східного та західного українця, який добре знає: ділять Україну не прості громадяни, а політики та інші політично або економічно зацікавлені в тому особи й групи. Шустер нібито хоче зрозуміти психологічну різницю між російським та українським суспільством, але, бачте, вже переконався: «Здесь не кнут и пряник, а пряник и кнут».
     Очевидно, нашому телеведучому і власникові компанії «Савик Шустер Студіос» треба ліпше ознайомитися з історією та ментальністю українців. І, напевне, легше йому буде це зробити тоді, як вивчить українську мову. Сьогодні він запевняє, що вже «посилено» її вчить. Будемо сподіватися.

                                                                                                                                                                                             Олекса Палійчук. 

___________________________________________________________________

Опубліковано в газ. "Українське слово". Вип. 11 (18 березня - 24 березня 2009 р.).