ТАЄМНИЧИЙ ЗАГОЛОВОК | Друк |  e-mail

Відомий Несторів літопис має малозрозумілу для сучасного читача назву. Варіанти «Повість времяних літ» і "Повість минулих літ» задовольнити нас теж не можуть: перший  фактично не є перекладом, другий недостатньо вмотивований з логічного погляду. Справді, що може означати друге словосполучення? Це: або повість /яких часів?/ минулих літ, або - повість /чия?/ минулих літ. Тут і там стикаємося з неузгодженістю за часовою функцією: першооповідач (автор) не міг бути сучасником подій такого широкого за часом діапазону, а відтак і скласти про них твір; з тих же причин  відпадає і друге «або». Відчутно змінює становище множина «Повісті минулих літ», як, між іншим, і є в оригіналі: «Се повѢсти времяньных лѢт…». Крім того, саме слово «времяньных» можна розглядати як похідне від іменника множини, ближчого за функцією до «времена», а не «время». «Времена» - то вже часи, словоформа, що колись могла вживатися більше для означення тривалості, давності. Звідси і буквальний переклад у вигляді інверсії: «Повісті про давніх часів літа». Відредагувавши його, матимемо заголовок «Повісті про давні (минулі, колишні) літа».

Як засвідчує практика, коли йдеться про оповіді історичного характеру, народ схильний із варіантів «колишні» та «про колишнє» надавати перевагу другому (за Нестерових часів могло бути інакше). Передавати цю тенденцію за нормами сучасної української мови якраз і допомагає прийменник «про». Він же дозволяє нам озаголовити переклад як цілісний твір. Наприклад:

Повість про давні (минулі, колишні) часи

Повість про давні (минулі, колишні) літа

Повість про давнину (минувшину).

Одне слово, це для наших сучасників твір Нестора може бути "Повістю минулих літ", бо той жив у минулих літах, а для самого Нестора його власний літопис - лише "Повістю про минулі літа".  Адже ми перекладаємо твір Нестора і за назвою автора, а не його попередників.

Людська свідомість не терпить алогізмів, і заголовок тут не виняток. Як перекладати, то перекладати. Дехто, можливо, зішлеться на традицію, але нехай подібні перекручення лишаються у спадок науковцям, а не широкому загалу читачів. Згадаймо собі, яким прикрим непорозумінням цей марнόпис був для нас у школі… І так штучно прищеплювали кожному поколінню. Ось за рахунок чого живе «традиція»!

Олекса Палійчук.