Висновки декотрих аналітиків щодо неуспіху «Свободи» в цьогорічних парламентських виборах змушують мене зробити певні зауваги. Так, можна погодитися з аргументом, що на електоральному полі партії з’явилися політичні конкуренти, і їй слід було активізуватися, але ні щедрий «ленінопад», ні голова Львівської обласної «Свободи» Ірина Сех, ні генпрокурор Олег Махніцький не створив настільки дражливої причини для виборців (його наступник теж не вельми прославився на цій посаді). Звісно, партія мала підстьобувати свого протеже, мусила йому постійно і дієво допомагати, хоч він і втрачав на якийсь час партійність.
   Головна причина нижчого результату "Свободи", я вважаю, полягає в тім, що вона, перебуваючи у владі, не використала свого важеля впливу (35 дисциплінованих голосів), аби перешкодити Турчинову безславно здати Крим та перешкодити ворогу розвинути успіх на Сході. Саме це певною мірою розчарувало прихильників "Свободи" по всій країні. Бо наша держава мала на півострові достатньо сил, щоб вибити з будинків ВР і Кабміну АРК тих 120 озброєних невідомих, що незаконно туди увійшли. Мала ще не розкладені підрозділи МВС і СБУ, військові частини. Треба було тільки віддати наказ, чого не зробив Турчинов. Тоді кримські депутати не голосували б із примусу, тоді руйнування української влади в Донбасі не отримало б розвитку. Це та інше докладно описав у своїх виступах відомий нам усім лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко. Лише його не почули: Крим ганебно здали без   бою; як хвалився Путін, Росія взяла півострів "без жодного пострілу".
  Але, попри все, у цих виборах мала вистояти галицька інтелігенція, тобто, критикуючи "Свободу", вона мусила зберегти базові українські пріоритети (див. замітку «Чому так сталося?» http://paliychuk.in.ua/index.php/statti/180-2014-11-04-15-56-32). Також додам: самій «Свободі» не варто брати до уваги «пояснення причин поразки» з боку тих політологів, що критикують її за націоналістичні (читай патріотичні) позиції: партія в жодному разі не може полишати своїх стратегічних цілей: попереду ще надто багато жертовної роботи для того, щоб українці як нація зрівнялися з іншими  великими народами світу.
   Ще дехто причиною невдачі «Свободи» називає її участь у малоуспішній владі, і це теж помилкове твердження. По-перше, «Свобода» не може все життя залишатися поза владою, бо саме влада дозволяє найбільшою мірою подбати про народ, по-друге, партія заслужила на це право, треба було тільки максимально ним скористатися. І ще знаймо: навіть за названих помилок «Свобода» подолала б необхідні 5 відсотків, якби їй у цьому одні сили не перешкоджали, а інші не дозволяли перешкоджати.

   Олекса Палійчук.