ЯКЩО ПРОПОНУЮТЬ НАЛИГАЧА | Друк |  e-mail

    Лишенько! …Не зміг переконати мене Голова ВР пан Гройсман, що «особливий статус» означає зовсім не те, що «особливий порядок». До того ж, «Словник іншомовних слів» рідною мовою перекладає мені «статус» як певне «становище».  А «порядок» може означати ще й «державний, суспільний лад, устрій; чинні де-небудь закони, правила; норми громадської поведінки і т. ін.» (Академічний тлумачний словник). Справжні ознаки того «порядку», зрозуміло, визначатиме його конкретний зміст, який вкладатиме у нього та чи та Сторона.  І я не сумніваюся: в українському та російському тлумаченнях тут будуть великі розбіжності, тобто практично наш озброєний супротивник усе чинитиме по-своєму. Навіть якщо він формально погодиться на вибори за українським законодавством ще й під нашим прапором, я знаю: на підвладній йому території буде обрано і призначено лише потрібних йому та Кремлю осіб. За винятком хіба що кількох, для людського ока, людей. Авжеж на початку нам трохи рекламно підіграють. Хтось заперечуватиме?..
     Якраз такий «порядок» і планує Путін, тобто хоче, аби він сам і далі практично керував цим регіоном, а вся Україна відбудовувала зруйноване там господарство. Хоче, аби уникли покарання прямі винуватці кривавої антиукраїнської завірюхи, аби через Донбас Москва могла дієво впливати на внутрішню і зовнішню політику України. Як бачимо, нам, українцям, готують уже звичний налигач, кінець якого триматимуть усе ті ж кремлівські зверхники. Наскільки шорсткою чи еластичною буде ця мотузка, нині ще не знають наші високі посадовці, Ще вищі – вірять в обіцянки Кремля і наполегливо переконують нас у тім, що обрали єдино правильну дорогу до миру.
    Дуже довірливий у нас і начальник Генштабу ВСУ Віктор Муженко, ба навіть  кримські уроки забув: "Да, была информация о возможном наличии регулярных подразделений вооруженных сил РФ, но у личного состава не было знаков различия, и подтверждения этой информации не поступало. А без подтверждения наш адекватный ответ по линии границы или даже за границу мог привести к полномасштабной войне с Россией, которая считала бы себя стороной, на которую напали» (газ. «Зеркало недели») http://gazeta.zn.ua/internal/nachalnik-generalnogo-shtaba-viktor-muzhenko-ya-nesu-otvetstvennost-za-vse-resheniya-kotorye-prinimal-v-tom-chisle-i-za-te-kotorye-privodili-k-poteryam-_.html
    Та не він один апріорі боїться давати адекватну відсіч ворогові. Знаємо, чого нам коштував страх відповідати на вогонь із його території, страх зищувати ворожу бронетехніку на марші. А як жалібно звучали наші бідкання з приводу того, що донецька трансляційна вежа потужніша за найближчі наші і заважає вести роз’яснювальні передачі для окупованих територій! Коли слід було її просто вивести з ладу. Тоді чого дивуємося, що так стрімко знизилося число охочих іти на фронт?.. Раз «нагорі» запанувала така тенденція, то у багатьох пересічних громадян виникає природне запитання: який сенс іти під ворожі кулі?.. Додайте ще непокаране знущання чиновників над бійцями, що скаліченими, в ранах повертаються з фронту, і – матимете цілком доказову базу.
     Перш ніж погоджуватися на умови сусіда, ми, українці, мусимо згадати свою невеселу історію. Мусимо дати справді єдино правильну відповідь, якщо пропонують налигача. Бо з досвіду знаємо: реальна картина дуже відрізнятиметься від ескізів. Чия присутність домінуватиме на тих чи тих територіях Донбасу, практично покаже порядок, що визначатиме, за чиїми навчальними програмами та  підручниками там навчатиметься молоде покоління.

    Олекса Палійчук.