БЕРДИЧІВСЬКИЙ ФОРС-МАЖОР | Друк |  e-mail

    Біда, чорна біда не полишає Бердичівький комбінат хлібопродуктів. І не подумайте, що він зумисне ходив з простягненою рукою, шукаючи ваучери «для підтримки штанів». То всі тисячі інших з усіх сил банкрутували свої підприємства, щоб їх приватизувати, а він… о, він не такий! Якийсь невмолимий форс-мажор з року в рік переслідує всіх його акціонерів, не даючи навіть оговтатися і перепочити. А той комбінат має такий трудящий колектив і таких винахідливих менеджерів, хоч медалі чіпляй та хвалу стоязико співай!.. Ех, недарма кажуть: долю не обирають.
     Ось самі подивіться, на скількох нивах водночас він з ранку до вечора тяжко пре плуга:  виробляє хліб і всілякі «печеньки», макарони, продукти борошномельно-круп’яної промисловості, оптом торгує зерном, насінням та кормами для тварин, ще в роздріб торгує в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, а… розрахуватися за ваучери, каже, нічим. Навіть не пробував. Е-е, ні-ні, на керівництво не грішіть: було б негодяще – замінили б, і чийогось родового прокляття не шукайте, тут винуватець – усе той же невідчепний форс-мажор.
     Відомо, невезуха комбінату ставить у складні умови і всіх мешканців Бердичева та його околиць, бо на хліб таки у них грошей вистачило б. Тим-то, дивлячись на такі бідування бердичівців, я пропоную організувати їм безперервну допомогу, і  в першу чергу хлібом. Думаю, сухарями теж не слід гребувати. І, що не менш важливо, необхідно заборонити комбінату постачати хлібопродукти в столичні магазини. Так-так, спочатку хай нагодують своїх найближчих споживачів!
     Я зовсім не беру до уваги, хоч і не забув, той давній епізод, коли мені зателефонував якийсь тип і запропонував 40 гривень за мій ваучер зі словами «все одно вам дивіденди комбінат не буде платити». Сподіваюся, то був жартівник, а ти, дорогий читачу, як вважаєш?..
     Та нещодавно названий комбінат отримав нового керівника, що має гарне українське жіноче ім’я, отож зажевріла надія, що їй і нам хоч трохи пощастить. Тому я і не спішу називати її імені – так-так, щоб не зурочити. Назагал скажу: мені дивно, що таких народних акціонерів, як я, затято не помічають наші, теж народні, депутати. Наче змовилися.

    Олекса Палійчук.