КОГО І ЧОГО НАМ БОЯТИСЯ? | Друк |  e-mail

«Хватит связываться с проходимцами, господин президент. Хватит думать, как в еще большей степени усилить свой контроль. Пора подумать о стране», (В.Портніков. http://www.liga.net/opinion/349909_giperboloid-prezidenta-poroshenko.htm).
   
Чи не запізнілі чуємо заклики?.. Після того, що наробив Порошенко як Президент України і Верховний головнокомандувач, говорити лише про якісь «помилки» означає якщо не лукаве мудрствування доволі зааганжованого оглядача, то в кращому випадку його наївність, тобто політичну незрілість. Відомо, плодючість автора – це ще не переконлива ознака його успішного становлення як публіциста. А що стосується "проходімца" М.Саакашвілі зокрема, зішлюся на більш професійну оцінку Д.Гордона https://112.ua/video/gordon-saakashvili-eto-politik-proshedshiy-ochen-moshhnuyu-shkolu-vyzhivaniya-248045.html Хоча над ним теж виразно тяжіє історична суспільно-політична хиба, докладно проаналізована доктором фізико-математичних наук Л.Шульманом http://paliychuk.in.ua/index.php/statti/115-2011-11-09-09-19-29
    Міхеїл Саакашвілі - порівняно «свіжак» у політичному житті України, та популярність його зростає напрочуд швидко. В чому ж криється секрет успіху цього запального грузина?.. Передусім у незаперечних результатах його діяльності на посаді президента своєї країни. Він справді подолав корупцію у найбільш корумпованому суспільстві колишньої республіки СРСР. Під його керівництвом Грузія запровадила передові системи в управлінні та господарстві, у всебічному обслуговуванні громадян. У країні швидко зросла кількість шкіл, лікарень та санаторіїв, зміцніла обороноздатність країни. Залучивши керівників багатьох держав, він зупинив збройний наступ агресивної Росії, що теж підняло його авторитет у світі.
    І нарешті не менш важлива риса Міхо: його природна людська щирість. Ми самі не завжди буваємо щирими, але кожний з нас свідомо і несвідомо прагне відчути у стосунках з людьми якраз такий душевний комфорт. Виходить, це органічна потреба людини, просто необхідна для нашого еволюційного розвитку.
    В.Портников і Д.Гордон позиціонують себе як українські юдеї, що захищають інтереси України. Таке бажання треба лише вітати, оскільки чимало російських юдеїв, наприклад, Жириновський, Вассерман, пропагандист Соловйов та інші з брутальним викликом підтримують агресора, одначе дієва допомога Україні передбачає послідовність і широкий спектр бодай публіцистичної діяльності, а не вузько-тематичну вибірковість, обмежену суто етнічною ментальністю. Додайте до цього періодичні «вилазки» на шкоду Україні, як от: вкид В.Портникова «Шестая колонна», репліку Д,Гордона щодо назви проспекту ім. Романа Шухевича, і ви можете вивести їхній реальний ККД.
    Нарешті: я впевнений, М.Саакашвілі не уособлює небезпеку ні для українців, ні для юдеїв, краще звернути увагу на проєкт, поширюваний  Ігорем Гекко (нині Беркутом), що має на меті змусити українців більше боятися не Росію, а побудови Небесного Ізраїлю на теренах п’яти українських областей.

    Олекса Палійчук.