ЗВІДКИ РОСТУТЬ НОГИ | Друк |  e-mail

    Як з окремим організмом, так і з племенем чи народом відбуваються різноманітні мутації. Вчені ділять їх на корисні та шкідливі. Дуже виразні зміни десь на генному рівні відбулися в організмах татаризованих угро-фінських племен, яким Петро I наказав називатися "Росією" (Руссю), перейнявши цю назву у сусідів, тобто у наших з вами предків. Названі племена, певна річ, болісно втрачали свою незалежнісь й ознаки власної культури, зокрема мову. Їхній асиміляції сприяла і політика київських князів, челядь яких не хотіла чути зовсім незрозумілу їй мову аборигенів. Про це пише у своїй пізнавальній статті дослідник Роман Ревчук. Тим-то перевага надавалася мові слов’янських племен в’ятичів і радимичів, які прийшли «від ляхів». https://www.pravda.com.ua/columns/2010/10/15/5470776/
    Становлення офіційної мови Московської держави відбувалося повільно і важко. «Ибо язык Московии был скуден на славянскую лексику,— писав російський лінгвіст І.Улуханов («Русская речь», №5, 1972).— Круг славянизмов, регулярно повторявшихся в живой речи народа Московии, расширялся очень медленно. Записи живой устной речи, произведенные иностранцами в Московии в XVI—XVII веках, включают только некоторые славянизмы на фоне основной массы местной финской и тюркской лексики».
    Втрата національної гідності, зокрема рідної мови, мала сумнозвісні наслідки: тубільці ставали жорстокими і категорично нетерпимими до всіх інших мов, наче за принципом «нема в мене, хай не буде і в тебе». То вже була слухняна армія виконавців, готова грабувати, бити і палити за першим наказом зверхника. Ось вам і несамовите нищення людності Новгорода, і заборона мати хоч одну україномовну школу в країні, де проживають мільйони етнічних українців! Ось вам Крим, Донбас на тлі величезної культурно невпорядкованої території.
    В цілому я погоджуюся з Романом Ревчуком щодо оцінки названих подій, але вважаю, що сьогодні каятися нам не треба: ми вже уповні спокутували свою вину перед угро-фінами власними втратами і муками. http://paliychuk.in.ua/index.php/statti/95-2010-11-12-06-05-18

    Олекса Палійчук.