Навіть зашкарублі совки можуть пригадати, як Україна рятувала хлібом голодне Поволжя, скільки дітей вона масово прийняла у свої дитбудинки тощо. Якою ж була відповідь?.. У 1932-33 рр. т.зв."заграділовкі" виймали на залізничних станціях навіть із кишень українців картоплини, які вони везли своїм голодним дітям з Білорусії. Сьогодні ми чуємо, що Мураєв не робить різниці між тими голодами. Чого йому бракує більше: елементарної освіти чи людяності?.. Авжеж бракує того й того.
    Одначе Мураєв – то унікальний, а отже, цікавий для науки екземпляр, що показує потворні межі, яких може сягнути безкарний колабораціонізм, тобто межі людського падіння. Адже йдеться про відкритий підрив суверенітету власної країни в час агресії супроти неї. Звісно, науковці – живі люди, і, як ми знаємо, ніщо людське для них не чуже, тож психологам-дослідникам доведеться під час роботи долати неабияку відразу. Одначе вони добре знають: наука має знати все, а через те потребує жертв.

     Олекса Палійчук.