Ого-ого, думка Арестовича прогресує! Досі він саме націоналістам без упину навішував ярлики хуторянської ідеології, а тепер, бачте, переселив їх у містечка. Авжеж ми розуміємо, що таким робом чоловік хоче перекинути з себе на протилежний табір адресований йому докір у містечковій боязні розвитку національного відродження українців, боязні, характерної якраз для багатьох представників юдейської меншості. Можна було б і привітати політолога з прогресом, але я́к би це не спричинило плутанину серед слухачів: юдеї можуть образитися, подумавши, ніби автор спрямував своє вістря в їхній бік, бо то за ними закріпився вираз «містечковий» – як в усному мовленні, так і в літературі. https://paliychuk.in.ua/index.php/statti/247-2018-07-17-16-07-45
     На запитання інтерв’юерів Арестович має відповіді, що теж нічого втішного не обіцяють націоналістам. Його бачення майбутнього доволі помітно асоціюється із сумновідомими нам ідеологами, які у своїх утопічних планах і практичних діях утверджували переконання, що до соціалізму можна перейти, оминувши капіталізм. Можу подумати, що й у своїй утопії «загального благоденства» він бачить українців-автохтонів, які на противагу всій передовій Європі не будуть прагнути відчути себе повноцінним народом й охоче перестрибнуть на якийсь незрозумілий рівень цивілізаційного розвитку. Тільки я дуже сумніваюся, що український народ знову погодиться повторити приклад Леніна, Сталіна і Пол-Пота. Запобігти подібному лиху зможуть якраз українські націоналісти.
     Останні події в нашому суспільстві змусили Арестовича дещо пригальмувати свою фразеологію щодо нелюбих йому націоналістів, також обрати нових суб’єктів для пропагандивної підтримки, але все то переважно заробітчанські клопоти: у своєму банальному космополітизмі він ідеологічно лишається на дрібних містечкових позиціях.

        Олекса Палійчук.