Протягом своєї історії людство переживало деякі парадоксальні на перший погляд процеси. Маю на увазі ті затяжні для пам’яті поколінь, але  тимчасові для еволюції періоди, коли вищий рівень його розвитку в чомусь поступався (теж відносно тимчасово) нижчому. Наприклад, географічно роздрібнений і постійно заклопотаний хліборобством селянин ставав на якийсь час слабкішим від кочівника. А той завдяки своїй мобільності та внутріплемінній єдності лишався кращим воїном. Таку історію з трагічними і досі тривалими наслідками пережила наша Батьківщина в XIII столітті.   
     Цей сумний досвід навіки має запам’ятати наша патріотична сила, що, я не сумніваюся, обов’язково візьме владу в Україні. Тим-то українці, аби зажити вільними, просто змушені невпинно давати рішучу відсіч усім зацікавленим у нашій слабкості особам з різних боків, пильно стежити за недружніми хитрощами тепер під маркою децентралізації, бо та має відбуватися лише в розумних межах. Найперше наше гасло: воля до перемоги і єдність!

     Олекса Палічук.