Факти – уперта річ.
                                                                                                                                                                                Ален Лесаж (1668-1747).

    У всіх передових країнах, що витримали зовнішній тиск, об’єднавчою і державною стала мова автохтонної більшости. І це природно, бо для твердження чогось протилежного нема логічних і справедливих причин. Як уже зазначалося, людність України не розділена географічними кордонами чи за етнічним принципом; несуттєва відмінність самих українців пояснюється чисто етнографічними ознаками локального, переважно  крайового характеру та насильницькими діями сусідніх держав, що поневолювали їх. Тим-то не існує жодних підстав навіть заїкатися про конфедерацію чи федерацію.
     Хто ж намагається нас роз’єднати і передусім за мовою?.. Це особи, які з часів Петра I називаються росіянами та хочуть зберегти свої несправедливі привілеї, колись отримані насильницьким шляхом. Також представники інших нацменшостей, які звикли використовувати на державному рівні творену різними етносами московську мову і культуру, отримувати від цього меркантильну і соціо-психологічну вигоду. Їхню позицію часто називають космополітизмом, з чим я категорично не погоджуюся: не може навіть у пів слова наближатися до величного і безмежного Космосу низькопробний егоїстичний інтерес.
     Означені сіячі розбрату в суспільстві часто полюбляють ховати свої наміри за пафосними реча́ми про особисту свободу тощо, хоча всі ті словеса, м’яко кажучи, від лукавого. За реальною оцінкою дій в час війни і тисяч загиблих, скалічених, це практична допомога агресорові, це паразитарний вияв шкурних інтересів на шкоду країні, в якій вони проживають як громадяни. Тому говоримо без пом’якшень: серйозні факти – тверда оцінка!

     Олекса Палійчук.