ЩО МАЮ НА ДУМЦІ? | Друк |  e-mail

   У відповідь на це фейсбучне запитання скажу таке: коли наближаєшся до свого неминучого порогу, починаєш виразніше сприймати оце Шевченкове «не нам на прю з Тобою стати, не нам діла Твої судить». ...   Авжеж без Нього світ і людство виглядали б дуже сиротливо. І, мабуть, на дорогах Всесвіту астронавт у непросту для себе годину згадає Бога, а не, скажімо, Стівена Хокінга, який наприкінці свого життя засумнівався було в його існуванні.
   Я готовий розглядати свою душу як вищий рівень нашого саморозвитку, готовий визнати її найпрекраснішим і навеличнішим з усіх створених міфів, тобто людським дивом, що живить і водночас розвиває нас, але в таїні не знати якої – зміненої чи незміненої – свідомості засумніваюся у здатності хвостатих і навіть безхвостих  приматів до створення такої чудесної програми саморозвитку. Не зачіпаючи суті Струнної космології, зізнаюся: люблю слухати розповіді на космічні теми видатного американського вченого японського походження Мічіо Кайку, який, до того ж, твердить, що ми живемо у Божій матриці.
   Якщо ми самі не знищимо свого виду, не поховають нас якісь глобальні катаклізми, якщо несподівані гості не заведуть на Землі свій порядок, маємо надію жити і прогресувати далі, але, скоріш за все, навіть не торкнемось абсолютної Істини. То, виходить, людство резонно боїться осиротіти, не хочуть у ту моторошну безвість заглядати і фантасти.
   Насправді Бог і наука не антиподи. Розвиваючи уявлення про Бога та – майже синхронно – науку, людство наполегливо долає невігластво і розширює знання про себе і Всесвіт. Завдяки великим учителям як творцям вищої моралі, тобто засновникам класичних релігій, наша цивілізація з великими жертвами, але все-таки пережила жорстокий імперіялізм Чингісхана, аутодафе Торквемади, політичну інквізицію Маркса-Леніна-Сталіна. Правда, тих, що кажуть в огні бабусям із в’язками хмизу «О свята простота!», завжди було і буде набагато менше.

   Олекса Палійчук.