Чому  багатюща природними ресурсами Україна не може бути заможною, а, наприклад, бідніша Польща в числі країн успішної Європи?.. Хоч ми своєю працею за кордоном доводимо, що поступаємося Польщі лише в одному: у нас не домінують національні інтереси Батьківщини, в нас досі рухає  життям суспільства не його етнічна більшість. Дарма, що спостерігаємо, як легко здуваються противники нашої національної ідеї арестовичі, дубінські, бушанські та инші.
    Саме той аспект питання мав на увазі Василь Стус, коли цілком заслужено відзначав безперервну боротьбу поляків за свою незалежність і самостійність на тлі сумнозвісної картини малоросійського совка і «вати». А батько новітньої вітчизняної історії Михайло Грушевський доволі чітко називав і причину того жалюгідного становища, в якому перебувала Україна.    
    Так, безперечно, винен невдячний сусід-агресор, але чому вона не досить рішуче й не водночас активно визволялася?..  Поза вже відомими причинами поразки Української революції 1917 – 1921 років, заслуговує на увагу думка вченого про більш тривалу зраду переважної більшости вже не скрізь українського панства, яке не хотіло ризикувати своїми маєтками у боротьбі з агресором. Воно легко переходило на його мову, звичаї, військово-адміністративну службу. Для порівняння: автор відомого полонезу «Прощання з Батьківщиною» польський граф Міхал Огінський у час визвольної війни 1794 року супроти Московської імперії та її спільників своїм коштом організував й очолив 12-тисячний загін повстанців і брав участь у боях.
    Чи дозріють українці та коли до рівня свідомості настільки, щоб зрозуміти головну причину своєї бідності?.. На це запитання відповісти сьогодні складно, ба й неможливо, але воно не для пафосу, не для епатажної риторики. То пряма і відверта спонука глянути на себе, на свою націю з нещадною об’єктивністю, то спонука до роздумів і дії. Про майбутнє мало говорити – його треба творити!

    Олекса Палійчук.