ДИСКУСІЯ ЗАРАДИ ДИСКУСІЇ | Друк |  e-mail

Нова звичка багатьох ЗМІ показувати власну демократичність і незаангажованість настільки увійшла в моду, що наші пошукачі вже й перестали задумуватися, чи є дане питання предметом дискусії, чи буде в отій суперечці народжуватись істина.

У цьому ви можете переконатися, споглядаючи постійні штучно організовані й спонукувані ведучими теледебати. Ось, наприклад, демонстрація полеміки з приводу наруги над українською державною символікою в Карпатах. Здавалося б, тут у наших громадян двох протилежних думок не може бути. Але ж ні, бачте, треба запросити відомого "приятеля" України Корнілова, щоб той своїми вивертами й антитезами заходився нівелювати цей злочин в очах усієї громадськости.

Або чергова новина: Київрада нарешті вирішила перейменувати вулицю Січневого повстання на Івана Мазепи. Столиця і країна отримали цілком логічне рішення, продиктоване новими історичними й політичними реаліями рішення, яке відповідає нашим національним інтересам. Це може бути предметом дискусії? Аж ніяк. Одначе телеканал вирішив інакше. Модна сверблячка, якщо не певний розрахунок, спонукала його запросити соціаліста, щоб той узявся наполегливо переконувати глядачів України у шкідливості цього рішення.

Скажемо і про "дебати" з приводу присвоєння Героя України головнокомандувачеві Роману Шухевичу. Наш Президент прийняв достойне вольове рішення, не тільки історично справедливе, а й важливе для виховання сучасного і наступних поколінь українців у дусі патріотизму. Тож цей указ Президента повинні підтримати всі вітчизняні засоби масової інформації. Повинні, якщо вони теж сповідують ідеали незалежної України, мають почуття патріотизму. А що роблять насправді? Влаштовують дискусію. Запрошують анафемувати названий указ, кого ви думаєте? ...Комуніста. Наче й не знають, якої пісні той усім заспіває.

На державному рівні ми постійно говоримо про необізнаність наших громадян із сучасними завданнями НАТО. Хочемо довести його користь для України, але робимо це дуже мляво, скупо, не систематично, навіть якось вибірково. Тим часом агресивна лівацька креатура сусідньої держави широко використовує вітчизняні телеканали, аби переконати наших громадян у протилежному. Повертати до життя старі набуті страхи завжди легше, ніж прищеплювати нові погляди. І це відбувається у так званих теледиспутах.

Відомо, плюс і мінус при додаванні взаємознищуються. Та, очевидно, цього не знають окремі журналісти і їхні керівники. Декотрі телекомпанії присвячують цим, часто нудним і набридливим, діалогам чи не більшу частину свого ефірного часу.

У нашій країні, особливо на шляху її розвитку, її національного відродження, є багато питань для дискусій, і насамперед про те, що та як зробити краще, а не вдаватися до реанімації шкідливих для нашої державности гасел. Тож припинімо цю галасливу полемічну пошесть, бо в нас уже прижилась дискусія заради дискусії. Не забуваймо аксіому: ідеологічні мертв'яки мають лишатись у минулому.

Олекса Палійчук.
_____________________________________________________
Опубліковано в газ. «Нація і держава», № 22 від 27 травня 2008 р.