Не беруся стверджувати цю роковану людині аж до «сьомого коліна» відплату за тяжкі гріхи, але не раджу зовсім ігнорувати народний досвід. Універсум не дарма тримає в єдності нашу цивілізацію, тобто збалансовує стосунки спільнот (націй) та особистостей невидимим, досі незнаним чином. І хтозна, може, якраз той баланс є причиною поширення відплати (в часі та просторі) на означених нащадків реальних винуватців.
    З існуванням антиподів «гріхи – блага» існують «вина й покарання», інакше не мало б сенсу саме життя. Адже тільки завдяки життю виникли такі наші поняття й почуття, як справедливість, совість, милосердя і зрештою душа. Власне, якраз досвід засвідчує: найбільші гріхи чинять нації, тож їм і відповідати. Отже, нема потреби рахувати "коліна"; тут навіть грішник без прямих нашадків залишається без кайфу переможця: за нього відповість його нація.

    Олекса Паліійчук.