| ЗАПРОШЕННЯ ДО ПОДВИГІВ | | Друк | |
Нам часто доводиться чути різноманітні декларації та коментарі декотрих надміру активних російських громадян з приводу правопорядку в Україні. І звучать вони, як не дивно, з наших таки вітчизняних телеекранів. У погоні за сенсаціями та скандалами наші «виробники медіа-продукту» навперебій запрошують панів Жириновського, Затуліна, Рогозіна, Маркова, Дугіна та їм подібних, щоб ті ощасливили нас своїми настановами, як маємо правильно жити і працювати.А що вже турбуються наші гості про загнаних у мало не мовне гето етнічних росіян, ба всіх російськомовних громадян України – не переслухати. Після таких запальних промов, якийсь довірливий іноземець і справді може подумати, ніби українські націоналісти тільки те й роблять, що скрізь і завше затикають роти бідолашним і приниженим нацменшинам, особливо тим, хто з російським язиком у роті. Але самі московські пани так не думають. О-о, вони-то добре знають, що мають російськомовні громадяни в Україні та що мають україномовні в Росії.
Насправді гості б΄ють на випередження: не дай Боже, аби ті «хохли» почали серйозно розширювати свій мовний ареал. Дуже їм хочеться, щоб, як і колись, українці пристосовувались до «русскоговорящих» і не рипалися зі своїми претензіями на повноцінну державу, щоб не почали, як в Ізраїлі, натуралізовувати своїх єдинокровних заблудлих братів. Це така психологічна атака, безперервний посил нашому керівництву, мовляв, будьте раді, якщо вам пощастить захистити хоча б те, що маєте, а захочете більшого – «худо будет». Найагресивнішим московським заривакам та їхній креатурі з 5-ї колони є діло навіть до наших державних символів – можуть отак «запросто» понищити їх на дорогій для нашого Президента Говерлі та зухвало наплювати в обличчя всім нашим реєстровим і нереєстровим козакам, встановлюючи пам΄ятники їхньому найбільшому історичному ворогові Катерині II. Еге, можуть навіть вигнати чужого корабля, що з дружнім візитом завітав до нашої держави. Он які вони всемогутні!.. Ну, гаразд, тут, як завжди, втремося і скажемо, що то був дощ або навіть божа роса, лише б не прогнівити сусіда, а то, чого доброго, насварить пальцем чи перекриє газ.
А взагалі-то, ми незалежні, принаймні так твердимо всьому світові, бо маємо свого герба і прапора та право на іноземні позики. Лише просимо затикати вуха, коли чуєте, що літаки наші, гвинтокрили і ракети майже не літають – бракує пального; гармати не стріляють, бо дорогі снаряди, зате самі по собі ті снаряди – ух! – як грімко вибухають. І кіна власного нема, і грошей на книжки не вистачає. Кругом біда. Але, як любить казати телеведучий пан Л.Канєвський, то вже інша тема. Сьогодні головна моя мета: закликати наших гостей – настирних російських пропагандистів – до... патріотичних діянь. Так-так, до подвигів у власній країні. Ото й кажу вам, шановні гості: навіщо вам наші справи й атрибути?.. Краще подбайте про свої... скажімо, назви населених пунктів у Росії. Як подає нам Інтернет-видання «Власти.нет», посилаючись на газету «Новые известия», молодь не хоче жити в селах «с карикатурными и нецензурными названиями», а змінити назву непросто. Легше виїхати кудись подалі, що вона й робить. Цей дискомфорт професійно аналізує психолог Ольга Маховська. Зважаючи на це, мушу запитати: от ви, пане Лужков, маєте багато влади, грошей та енергії, то як можете миритися з назвами підмосковних сіл «Бухловка», «Пьянкино», «Дурыкино», «Блядищево», «Дрочево», «Педрилово», «Курвино, «Сосково», «Парашино», «Тупицыно», «Мочилы»? Це ж усе-таки область неабияка – столична. Ба навіть у самій Москві постало питання про перейменнування вулиць типу "Хавская", "Щипок", "Ленивка". Остання в центрі столиці. Як повідомляє Vsedoma.km.ru, "Мэр Москвы Юрий Лужков отнесся к этому предложению с осторожностью, однако признал, что неблагозвучные названия улиц действительно нужно менять. И несколько улиц в "Москва-Сити" все-таки изменили свои названия". (Прошу вибачення у читачів, але то офіційні назви у державному реєстрі та на в’їзді до сіл). Любителів чи то пак захисників російської словесності зацікавлять населені пункти «Мусорка» (та річка) в Ульяновській області, «Чуваки» – у Пермській, «Голодранкино» – в Челябінській, «Отхожее» – в Тамбовській, «Муходоево» – в Бєлгородській, «Большое Бухалово» – у Вологодській, «Писькино» – в Івановській, "Большое– и Малое Лохово", «Козлы», «Куёкнуло», «Мошонка», "Хотелово", "Говнище", станція «Остолопово» – у Тверській, "Залупье" – в Архангельській, «Дешёвки», «Мошонки» і «Дураково» – в Калузькій, "Бздюли"– в Кіровській, «Попки», «Лобок», «Сопляково», «Блохи», «Опухлики» – у Псковській, город «Дно» (недалеко від Пскова), «Первое – і Второе Матюково» – в Тульській, «Какино» – в Нижегородській, «Хренище», «Хреновое» – у Воронезькій, «Долбенкино» – в Липецькій, «Мошонки» – в Калузькій, «Попки» – у Волгоградській, «Вагина» – в Тюменській, "Дураково" – ще у Вологодській, "Козявкино", "Старые Черви", "Новопозорново" – в Кемеровській, "Дураки" – в Красноярському краї та інші. Назви сіл чи міст – справа серйозна. «Поговорка о том, что «как вы лодку назовете, так она и поплывет», относится и к географическим названиям»,– зазначає керівник Центру психологічної та соціальної медицини Євгеній Шапошніков. Він стверджує, що «эмоционально-поведенческий статус человека напрямую связан с названием места, в котором этот человек проживает». Адже «люди, живущие в поселке Попкино или на Дураковской улице, будут подсознательно испытывать чувство глубокого дискомфорта. Особенно проявляется это в подростковом возрасте, когда до всего есть дело, и внешнее обрамление жизни очень существенно». Не менш стурбована такою картиною дописувач видання «Агументы.ру» Надія Попова. У статті «Мартышкин хутор жаждет перемен» вона пише: «Все первые годы советской власти неблагозвучные названия заменяли на нейтральные. Первым официальным переименованием, которое прошло в полном соответствии с советским законодательством, стала смена названия деревни Запердяжье на Цветково. А следом деревня Дрянная превратилась в Дружную, Дураково - в Орлы, Херовка стала Красной Пристанью. Деревушка Негодяиха хотела стать Сталино. Но стоп... По каким-то соображениям Негодяиха получила отказ. И переименовалась во Львово. Рабочий поселок Растяпино стал Дзержинском. Поменяли свои названия Пердуново, Погулянки и Ссакино. Но нелепых названий от этих перемен меньше не стало. И сегодня на просторах России есть деревня Самодуровка (как в Башкирии, так и в Саратовской области). Новая Самодуровка «прописалась» в Пензенской области. Еще в России есть более десятка деревень с душевным названием Собакино: в Пензенской области, Ивановской области, в Удмуртии. А также в Калужской, Орловской и Кировской областях. А вот люди, живущие в этих деревнях, как могут называться? Собакинцы? Или собакчане? Или просто гав-гавцы?». Ненормативна топоніміка в Росії має давні традиції. За підрахунками В.Д.Назарова,"Неполное изучение источников XV—XVI веков позволяет выявить для того времени 67 русских топонимических названий (около 0.1 %), производных от обсценной лексики, например, речки: Блядея; Еботенка, Наебуха и Ненаебуха; волость Елда; пустоши Пердилово, Пердухино, Пердунова, Хуярово, Пезделёво-Долгое, Пиздино, Пиздоклеин починок; починки Пердунов и Пердякин; деревни Пердуново (две), Мандино, Пезделка, Пизденково, Пиздюрино, Хуйково, Ебехово, Поиблица; селища Мудищево, Бздунишка; овраги Блядейский отвершек, Пересеря; местности Бздихина поляна и урочище Бздихино" (Вікіпедія). Проте вчений-історик із Московського державного університету Д.Володіхін вважає, що «менять такие названия – ханжество», бо «в них видна национальная психология». Погодимося: національна психологія тут справді «присутня». Підтвердженням тому є непоодинокі протести старшого покоління проти будь-яких змін. «Сучкино», «Херовку», «Ибаково» і «Поздютки» вже перейменували. Та, як зауважує заступник декана історичного факультету того ж МДУ А.Власов, тільки в середній смузі Росії залишається понад 120 населених пунктів із «неблагозвучными названиями». NEWSru.com слушно додає: "...переименовать Блядищево или Лохово мешает бюрократия". Авжеж, перейменувати населені пункти нелегко: треба виправити мапи, довідники, печатки, адреси, таблички на будинках, прописку... Та й у російському законодавстві така зміна через неблагозвучність не прописана. Але зробити це треба і можна. В Інтернеті читач знайде наполегливі листи пересічних росіян до свого Президента з таким проханням. І їм треба поспівчувати, допомогти. Гріх тут лишатись байдужими і декотрим вельми хоробрим на відстані тележурналістам типу М.Лєонтьєва... Отож, панове гості та негості, приступайте і дійте! Як мовив російський класик: «Там уж поприще широко: знай работай, да не трусь...». То що, пане Лужков, може, вдарите своєю знаменитою кепкою об землю та візьметеся за діло?.. Бо знайти сіл-побратимів до вищезгаданих «деревень» буде нелегко. Не завадить попросити моральної підтримки і в діаспори, особливо у російських організацій України. У вас же налагодилась нечувана взаємодопомога та солідарність. Ви їх так полум'яно вмієте закликати і націлювати!.. Але хіба тільки Лужкова це стосується? Широченне поле для діяльності тут має і президент, і прем’єр-міністр, і Держдума, і Російська Православна Церква, яку очолює дуже енергійний пастир Кіріл. А то, бач, усе їх цікавить наше поле – страх як переживають за Україну та «по-братньому» її повчають, як жити... Одне слово, запрошую до подвигів! Олекса Палійчук.
Обращение жителей села БЛЯДИЩИ к Президенту МЕДВЕДЕВУ
Исследования психологов показывают, что россияне, живущие в населенных пунктах с нецензурными или просто некрасивыми названиями, которые вызывают у них заниженную самооценку и комплексы, нередко «сбегают» в более "приличные" места. Тем не менее, в Подмосковье до сих пор стоят, например, «обитаемые» села Педрилово, Бухловка и Пьянкино, в Тверской области – Большое и Малое Лохово, в Калужской области – Дешевки, в Ивановской – Писькино…
Московская область: Дураково (Медынский р-н) Дураково (Жуковский) Дуреевская (Шатурский) Дуркино (Малоярославецкий) Дурнево (Дзержинский) Дурнево (Можайский) Дурнево (Тарусский) Дурниха (Раменский) Дурноклин (Малоярославецкий) Дурово (Износковский) Дурово (Малоярославецкий) Дурово (Гагаринский) Дурово (Жуковский) Дурыкино (Солнечногорский) Дурыкино (Можайский) Дурышкино (Пронский)
_____________________________________________________________________ Див. Інтернет-сторінки: Скорочену статтю опубліковано під заголовком "Допоможіть своїм, а чужі самі впораються" в газ. "Українське слово" (№ 41 за 14—20 жовтня 2009 р.).
|
