Під самісіньким лісом, недалеко від річки, зібралися якось пташки і звірята.
      – Друзі! – сказав Шпак.– Я хочу повідомити вам радісну новину. Хлопчик Василько, якого ви всі добре знаєте, вже підріс і сьогодні покинув колиску. Тепер він спатиме в ліжку. Як дорослий.
      – Молодець Василько! Хай росте на здоров'я! – весело загукали пташки і звірята.
      – Тепер нам треба гуртом подумати,– мовив далі Шпак,– чим Василькові можемо допомогти. А треба йому якнайшвидше навчитись усього того, що вміють діти, які вже сплять у ліжку, а не в колисці.
       І пташки та звірята стали думати. Першим зголосився Зайчик:
      – Я берусь навчити Василька швидко бігати, високо стрибати і... навіть танцювати.
      За ним озвався Соловейко:
      – А я вчитиму його співати.
      – Я – плавати,– сказала Жабка.
      – А я – збирати ягоди, гриби та яблука,– подав голос Їжачок.
      Тут відгукнулась і Білочка:
      – Ми навчимо його любити наші поля, луки та гаї, шанувати всіх нас. Отак ми з Васильком і станемо великими друзями.
      – Друзями! Будемо друзями! – радісно загукали всі довкола.
      Гукнула з ними і Ластівонька, але очі її були сумні.
      – Ти чому невесела, Ластівонько? – спитав Шпак.
      – Усі будуть допомагати Василькові, а я ні,– тихо сказала Ластівонька.– Бо я не можу навчити його літати: діти не мають крил. Коли ж виростають, то самі будують собі літаки, ракети, на яких літають швидше і далі, ніж ми...
      – Ой Ластівонько! – здивувався Шпак.– Як же ти могла забути: якби не птахи, то люди навіть не знали б, що можна літати?! Ми, птахи, вчимо їх любити небо, любити волю.
      – Ай справді забула,– вже не так сумно сказала Ластівонька.
      А Шпак заговорив знову:
      – Ти дуже гарно і швидко літаєш. Навіть над самісінькою землею можеш. Тож літай перед Васильковими очима якнайчастіше, клич за собою. Та бери все вище і вище. У бік сонця...
      Від цих слів зовсім зраділа Ластівонька. А коли пташки та звірята з веселим гомоном покинули узлісся, вона відразу полетіла до Василькової хати, до його віконця. Їй дуже кортіло подивитись, як там Василько.