|
Дискусія на один акт
Дійові особи:
Учитель
Учні:
Анастасія
Петро
Олесь
Микола
Левко
Андрій
Клас-кабінет з фізики. Заняття гуртка.
УЧИТЕЛЬ
Майбутні фізики, старі гуртківці!
То вже з легкої вашої руки
на тому тижні у шкільній стіннівці
з’явились непрояснені думки.
Скажіть докладніше, які проблеми
знов увірвалися в космічні теми
і потривожили наш рідний край?..
Прошу, Анастасіє… Починай!
АНАСТАСІЯ
І «червоточини», і «гіпер-простір» –
невже такі дива потрібні нам
лише для того, щоб злітати в гості
й довідатись, хто, як «царює» там?..
А що коли на всі оті «розкòші»
десь перестануть виділяти гроші:
занудливий прагматик надійде
і виявить невтішний ККД1?..
Бо червоточин досі ще нема,
і простір-час у хвилі не зібгати,
зате, мов неподолана чума,
є всі космічні ризики і втрати.
Є довгий шлях, людський короткий вік,
і – в зорі не повірить чоловік.
Наука витворить свою Вандею,
що поховає на віки ідею…
ПЕТРО
(нетерпляче)
Стривай. Почнемо з іншого кінця –
він є у кожній нашій справі.
Нікола Тесла не від праотця
відкрив на шкоду власній славі,
з яких джерел він мало не щодня
отримував нечувані знання.
Авжеж з «ядра» в космічній високості,
яке фізично не літає в гості.
Там раса більш розвинених істот
(боюсь, не личить назва їм народ),
світ невідомих нам організацій
з новими формами комунікацій,
ба й до моїх загумінкових місць
доходить їх телепатична вість.
Є мозок – плід із дерева чужого,
еволюційно вищий від земного.
ОЛЕСЬ
Погоджуюся з думкою Петра.
Візьміть да-Вінчі й Теслу. Порівняли…
Два генії – одна із часом гра:
обидва лиш по дві години спали.
За Леонардом – пік людських потуг.
Нікола ж не долав цей шлях. Натомість
сам увійшов у змінену свідомість
і вплинув на прогрес, вселюдський рух.
МИКОЛА
(підхоплює)
Не в птаха позичав крило для неба,
і в тім великий подвиг цього серба.
Таке вчинив міфічний Прометей:
вогонь з Олімпу викрав для людей.
Нехай казатимуть: уже були
нові часи, нові передумови, –
вдягнути фізику в такі обнови
його сучасники ще не могли.
ЛЕВКО
(іронічно)
Так-так, виходить, нащо перейматись
проблемами з мандрівками до зір,
ламати голову і витрачатись
на пошуки отих «кротових нір».
Залишмо в спòкої німий час-простір,
забудьмо про відводи для напруг:
не розметає вибух наші кості,
якщо відсутній ризиковий рух.
Нас витягне еволюційна милість,
вона дасть вищий розум і зв’язок…
Але в надії на таку прихильність
ми забуваємо простий урок:
без пошуку, без руху, як без школи,
наш мозок не розвинеться ніколи.
Тож рано думати про ККД –
шукаймо скрізь, куди нас нюх веде.
АНДРІЙ
Авжеж обличчя в нас не знакомите:
Земля у галактичному кутку.
Так ще у джунглях плем’я, невідкрите,
живе без теле-радіозв’язку.
Не можу втриматись від аналогій:
для нього наші зонди, літаки
(в такій свідомості, пардон, убогій),
як нам тепер «летючі тарілки».
УЧИТЕЛЬ
Про це ми вже домовилися з вами:
всі НЛО виносим «за дужки».
Вони ні з ким не діляться знаннями,
природу їхню і про них думки
вивчаємо у рамках держпрограми.
Та ще скажу: гуртківцям не з руки
вдаватись до таких зіставлень, тону.
Де толерантність, там нема й «пардону».
А зараз повернуся до Петра
і Тесли, і космічного «ядра»…
Таке «ядро» – інформаційне поле –
саме створитись не могло б ніколи.
Це означає, що його творці
старіші, аніж наші мудреці.
Тож геній Тесла (звісно, не без праці)
черпав знання старих цивілізацій.
Авжеж нам не збагнути цих істот,
для нас їх думи й плани недосяжні.
І не дістанемось невидимих висот,
які б ми не були старанні та звитяжні.
Поки що невблаганний простір-час
кладе бар’єр, непробивний для нас.
Кажу «поки що», бо, як розумію,
всім треба мати мрію і надію.
Тому цілком підтримую Левка:
самі собі не виставляймо ґрати;
дарма що ціль коштовна і важка,
її не слід ніколи полишати.
Життя, прогрес – то вічний рух.
І ще, як знаємо, високий Дух –
закон для всіх, не для якоїсь касти.
Тож хай живуть учені і фантасти!
Кінець
________
1Коефіцієнт корисної дії.
Олекса Палійчук
|